Справка о деятельности ОУН-УПА, подготовленная СБУ для Верховной Рады Украины в 1993 году. Окончание.

Начало справки здесь.

В архівному документі "Как проходили "выборы" в Верховный Совет СССР в западных областях т.н. Украинской ССР", надрукова¬ному в оунівському збірнику "Ідея і чин" ч. 10-11, зазначено:

"Революционная подпольная и повстанческая борьба на украинских землях ведется с начала захвата этих земель наступающими большевистскими армиями в 1944 году.

Размеры этой борьбы, в частности, вооруженной, мы постараемся иллюстрировать некоторыми данными. Так, например, только в октябре 1945 года на территории Станиславской области УПА провела 18 больших боев /с участием куриней и сотен/, 41 малый бой, провела три нападения на 3 райцентра и одно нападение на областной центр - Станислав /31.X.1945г./.

В этих боях уничтожено 564 большевистских оккупанта, в т.ч. 26 офицеров и 538 рядовых, тяжело ранено 30 захватчиков, уничтожен первый секретарь по пропаганде, направленный республиканским центром в Западную Украину. Кроме того, убиты районный прокурор,

секретарь РК ЛКСМУ, уничтожено 30 нефтепромыслов, две железных дороги, одна военная казарма, помещения всех большевистских учреждений в райцентре Делятин, пущены под откос три товарных поезда с награбленным на Украине зерном, уничтожено 17 автомашин, захвачено много оружия и другого имущества...

...На территории Стрийского района в течение ноября 1945 года УПА провела в селе Белычи Заричны один большой бой со сталинскими захватчиками, в котором уничтожено 30 большевиков, 19 ранено, а многие во время бегства утонули в реке Свича; проведены 3 засады, в результате которых уничтожены 12 работников МВД, в т.ч. один ст. лейтенант, разбросаны сотни революционных листовок и призывов..." /Арх. спр. № 372 т.51, арк.76-82. У справі знаходиться цей документ в перекладі російською мовою/.

Сильну протидію ОУН і УПА здійснювали щодо колективізації в західних областях України. Так, в документі командування УПА "Вказівки в роботі на час жнив" /датований 23.06.1944р./ містилися конкретні вимоги:

"а/ Нищити транспорт.

б/ Нищити дороги і мости, якими возять збіжжя до державних збірних пунктів.

в/ Нищити державні елеватори, амбари, приймальні пункти... Зерно роздаємо селянам, якщо б хтось з колгоспників зі страху відмовлявся брати - змушувати.

г/ Нищити партійних заправил... Зобов'язувати голів, бригадирів, рахівників, комірників не переслідувати селян в розбиранні хліба.

д/ Худобу і інше колгоспне майно пороздавати селянам.

е/ Нищити горюче і змазуючі матеріали"

/Арх. спр. № 376, т.61, арк.4б/.

Якщо в 1945-1946 рр. терористичні акції здійснювалися в основному проти радянсько-партійного активу /загинуло 2434 осіб/, співробітників НКВС-НКДБ /737 осіб/ і військовослужбовців /1675 осіб/, то в 1947-1949 рр. - проти голів сільських Рад /538 осіб/, голів колгоспів /233/, рядових колгоспників /371 осіб/ ... /Арх. спр. № 372, т.ІОО, арк.ІІІ/.

Посилення терористичної і антирадянської діяльності ОУН-УПА відбувалося в 1947-1949 рр. у зв’язку з операціями щодо ліквідації підпілля, які здійснювалися органами Радянської влади та правопорядку, а також виселеннями сімей активних оунівців у віддалені райони відповідно до рішення Політбюро ЦК ВКП/б/ від ІЗ серпня 1947 р. № 1159/123.

У директивній вказівці проводу ОУН, яка була знайдена і вилучена у схроні керівника Олександрійського районного проводу "Сагайдачного", зазначалося:

"... нужно:

а/ сельскую администрацию из русских /с востока/ как председателей сельсоветов, секретарей и т.д. и председателей колхозов - расстреливать.

б/ сельскую администрацию из украинцев /с востока/ - выслать после предупреждения, чтобы за двое суток убрались, если не послушают - расстреливать.

2. К вопросу вывезенных семейств в Сибирь организовать ответные акции.

а/ Расстреливать русских районной администрации. Партийцев, комсомольцев - невзирая на их национальность.

б/ Выгнать из сел учителей, врачей разного рода... с востока. Выслать после предупреждения, чтобы в течение 48 часов выбрались. Не послушают - расстреливать.

в/ Не допустить, чтобы на места вывезенных семей в Сибирь осели москали, если осядут - жечь хаты, а москалей расстреливать.

г/ Подрывать курьерские поезда.

Во время акции нанести удар по гражданской агентуре - в каждом селе ликвидировать не менее 3 активных сексотов...

Эти акции п. І и 2 начать 5 августа, а закончить как можно быстрее, июль 1948 г. ..." /Арх. спр. № 372, т.49, арк. 210-211. У справі копія документа перекладена ро¬сійською мовою/.

В ОУН, а також при Головному командуванні УПА був відділ "служби безпеки" /СБ/, який, будучи агентурно-розвідувальним підрозділом, виконував завдання:

- Протидія проникненню в ряди ОУН-УПА агентури органів НКВС - НКДБ, її викриття та ліквідація;

- Підстава своєї агентури органам НКВС - НКДБ;

- Складання "чорних листів" - списків комуністів, комсомольців, радянських активістів для їх ліквідації;

- Підготовка груп "служби безпеки" для виконання терористичних завдань.

В документі під назвою "Слідство", що має гриф "строго довірочно", вказані методи проведення слідства "службою безпеки", зокрема: "побої, голод, погрози, випитування аж до втоми - це способи змушення до зложення правдивих зізнань" /Арх. спр. 376, т.49, арк.75/.

В іншому документі - інструкції для слідчих СБ під назвою "Слідство і допит" зазначено:

"... Конвеєр - це система тягла у слідстві... Ця система слідства має слідуючі способи:

І - Не давати людині спати. Брак сну впливає на моральну сторінку людини. Коли людина стало сидить, при цьому дрімає і говорить, то щоб не спала, зливається її часто водою. Вона отверезує та дальше починає говорити.

2..„- Спосіб розчйслення на час. Це є держання людини без сну 2,3,4, а то і більше днів ... Безсонність робить людину хворою, людина дістає привид.

З - Спосіб биття людини. У такій стадії слідства биття доводить людину до краю. Тут наступає зворотний пункт зізнань у допитуємого ..." /Арх. спр. № 376, т.50, арк.272/.

З участю боївок СБ проводилися так звані атентати /терористичні акти/ щодо "неугодних людей". У спеціальному документі під назвою "Основні тактичні завдання", зазначалося:

«... Кожного новака перед прийняттям в підпілля, випробувати його витривалість, бойовитість і посвяту шляхом атентатів. Не встановлювати виконувати атентат в строго визначених реченцях. Новаків належно підготовити і створити догідні умови для виконання завдань". /Арх. спр. № 376, т.49, арк.4ІІ/.

У документі ОУН під назвою "Друже Зов" від імені "Богуна", датованому вереснем 1946 року, даються установки боротьби підпільних груп, у першу чергу боївок "СБ", в мирний час, зокрема:

"... необходимо уже сейчас приступить к солидной, основательной проверке всех членов организации и имеющих организационные связи. Прочистить: ячейки подрайонных проводов, районных, боевки, кущевые провода, станичных, связных, курьеров и проч. Все, кто хотя бы один час находился в большевистских руках, которые имеют родственников, ареcтованных большевиками, которые скрывались самостоятельно или с другими, но не внушающими доверия, которые во время боя, налета или засады нелегально отлучались во время боя, всех не внушающих доверия людей из чужой местности, прошлого которых мы не знаем - подвергнуть острой проверке органами СБ.

Проверяйте людей даже пользующихся доверием, боевых и отважных. Добровольцам /выполнять атентат/ теракт/ нужно давать два проверенных пистолета, гранаты, хороший нож и цианистый калий...

Не допускать организации комсомольских кружков. До остатка ликвидировать /разгромить/ истребков, комсомольские организации, клубы, земельные общины, колхозы, совхозы и прочие основы большевизма на наших землях.

До зимы уничтожить главных руководителей большевистских партийных банд и охран и разогнать всякую другую сталинскую галайстру". /Арх. спр. № 372, т.20, арк.21-31. У справі копія документа в перекладі російською мовою/.

У своїй діяльності учасники ОУН-УПА з метою дезорієнтації населення та органів правопорядку використовували форму військовослужбовців "Червоної" Армії. Про такі факти свідчать численні фотокарточки цілих груп учасників ОУН-УПА, переодягнених у форму червоноармійців, вилучені при ліквідації боївок. /Арх.спр.372, т.7, арк. 214-240/.

В архівах Служби безпеки України та обласних управлінь містяться тисячі кримінальних справ минулих років про терористичні дії конкретних осіб, в котрих розкриваються жорстокі методи катувань і розправ бойовиків ОУН-УПА, які не лише вбивали, а й мучили свої жертви: відрубували їм руки, ноги, голови, вішали і задушували мотузками /"удавками"/ чи колючим дротом, заколювали ножами і напівживих та живих скидали в криниці, під лід річок і засипали в ямах, спалювали тощо.

Ось декілька прикладів акцій учасників ОУН-УПА:

"... В ночь на 30 сентября 1944 года бандиты ОУН совершили налет на село Ляцке-Шляхетское, Тисменецкого района Станиславской области, в котором проживали граждане польской национальности. Банди¬ты почти полностью уничтожили жителей села, которых перед убийством подвергли зверским издевательствам, душили веревками, ломали руки и ноги, отрезали уши, губы, выкалывали глаза, девушек и молодых женщин сначала насиловали, а затем отрезали им груди и пристреливали. Жилые дома и надворные постройки подожгли.

В ночь на 14 ноября 1945 года оуновские бандиты совершили налет на районный центр Пробижна, Тернопольской области, во время которого ими были разгромлены и сожжены здания райотдела НКВД, милиции, райисполкома, почты и радиоузла, райпотребсоюза со складами и магазинами, клуба, райвоенкомата и дома многих местных жителей и активистов. Бандиты убили 12 работников партийно-советского аппарата и 9 человек ранили.

27 февраля 1944 года банда численностью до 50 человек совершила налет на село Мохча, Сарненск:ого района Ровенской области, во время которого совершила убийство председателя сельсовета Рыбачек, его жены и 8 детей в возрасте от 4 до 20 лет, активиста Фалько, его жену и 2 дочерей и ряд семей других активистов за то, что они вели в селе работу по выполнению госпоставок и призыву в Советскую Армию.

28 апреля 1949 года в селе Слободка Джуринская Белобожницкого района Тернопольской области была зверски убита семья колхозника Коршняка за то, что он проговорился односельчанам о бандите, который по переселенческим документам прибыл из Польши на Украину.

Вот какую картину расправы над семьей Коршняка нарисовал на следствии один из убийц - Гойда:

"... В доме я увидел стоявшую возле печки жену Коршняка Антона - Коршняк Елену и прижавшегося к ней ее семилетнего сына. Девочка лежала на кровати. Самого хозяина в доме не оказалось.

Увидев, что мы с ножами, Коршняк Елена начала кричать и просить нас не трогать их. За ней начал кричать и мальчик. Не обращая внимания на просьбы, я поднял нож и ударил им в лицо Коршняк, после чего она упала.

Остапив после меня нанес ей ножом несколько ударов в голову. Схватив мальчика, я перерезал ему горло и бросил к матери. Лежавшая на кровати девочка поднялась и бросилась к матери. Я хотел ударить ее ножом, но она отскочила и упала на кровать. Тогда я набросился на нее и перерезал ей горло и шею...

Жительница села Хохонив, Большевцовского райо¬на Станиславской области Мисюрак Ольга после назойливых требований главаря банды "Щура" вступить с ним в интимную связь, бежала в райцентр и осталась там на жительство. Узнав об этом, «Щур» со своей бандой 11 марта 1949 года ворвался в дом родных Мисюрак и всех их вырезал. Бандиты убили сестру Анну, 25 лет, которой разрезали живот и вытащили внутренности, сестру Анастасию, 18 лет, перерезали горло трехлетнему брату и зарубили топором 60-ти летнюю мать. Этой бандой до ее ликвидации было совершено до 30 таких зверских убийств.

В ночь на 18 февраля 1945 года бандиты совершили убийство 18 жителей села Новосилки и Щеглы Яворовского района, Львовской области, из них 9 женщин и 6 детей...

...Для большего устрашения населения бандиты очень часто совершали убийства в присутствии жителей сел. Вот некоторые примеры их злодеяний:

... В июне 1947 года в Военный Трибунал по делу арестованной участницы ОУН Кухарчук вызывались в качестве свидетелей ряд жителей села Подлужное, Костопольского района, Ровенской области. На судебном заседании часть свидетелей, которым, как было потом установлено, угрожали бандиты, изменили свои показания или отказывались от них вовсе, и только один свидетель - Петрика С. свои показания подтвердила полностью. После возвращения из суда Петрика была убита бандитами ОУН в присутствии односельчан, которым бандиты заявили, что так будет со всяким, кто станет выступать свидетелем в суде.

В июле 1947 года в суд по делу арестованного бандита ОУН Фомича были вызваны жители Дережнянского района Корнейчук и Шарапа. Они уличали Фомича в принадлежности к банде. По возвращении домой Корнейчук и Шарапа вместе со своими семьями были зверски убиты бандитами". /Арх. спр. № 372, 100, арк.98-102/.

Як видно з вироку від 21 березня 1952 р. по обвинуваченню слідчого "Служби безпеки" Журановського надрайонного проводу ОУН Леніва І.М.,

"...всего за время своего пребывания в банде украинских буржуазных националистов подсудимый Ленив лично сам убил, замучил и удушил различными способами около двухсот человек советских граждан - мужчин, женщин и стариков, а также присутствовал и принимал участие вместе с другими бандитами в убийстве свыше 50 человек советских граждан. С целью удушения советских людей, подсудимый Ленив всегда носил в кармане веревку..." /Архівна кримінальна справа № 29064/

Подібних прикладів з кримінальних справ минулих років на учасників ОУН-УЇЇА можна навести досить багато.

Підрозділами "Служби безпеки" ОУН-УПА за вказівками керівників Центрального проводу періодично здійснювалися "чистки" рядів у низових ланках з метою виявлення і ліквідації ненадійних учасників і агентури органів НКВС-НКДБ. Особливо жорстокі були "чистки" в 1945-1946 роках, під час яких загинули сотні оуновців.

З наближенням фронту до західноукраїнських земель керівники ОУН підготували документ "Інструкції до виконання" /січень 1944р./ У ньому, зокрема, зазначалося:

"У відношенні до німців:

- Не допускати до забирання українського населення в його території /примусова евакуація, примусова мобілізація до війська і на роботи".

- Використати фронтовий хаос, для масової ліквідації ворожих елементів, що ними в першій мірі є:

а/ організовані члени більшовицького підпілля,

б/ партизанські загони,

в/ активні симпатики більшовиків,

г/ полонені москалі, що активізуються політично,

д/ польський провідний боєздатний елемент, що стане вислужником нової совітської окупації.

Всі ліквідаційні акти проводити якнайбільше скритно"

/Арх. спр. № 376, т.28, арк.34-37/.

В "Інструкції" 1/44 ОУН від ІІ.УШ.1944 року під грифом "цілком таємно" даються конкретні вказівки, яку роботу необхідно здійснити "на территории, освободившейся от фронтовых действий и оставшейся в большевистском аду". Зокрема, пропонувалася:

"... 2. Ликвидация сексотов всеми допустимыми методами /расстрел, повешение и даже четвертование с запиской на груди: "За соучастную работу с НКВД"/... но в этом надо придерживаться правды, ибо за невинные жертвы будут отвечать те, которые издадут приказ...

... 9. Вести борьбу против мобилизации в Красную Армию... от мобилизации следует предостеречь в первую очередь опытный военнообученный элемент. Поэтому надо отправлять в леса тех членов, которые расконспирированы ...

... 13... К полякам установки и отношения остаются те же, что и до этого. Их следует считать соучастниками с красными как и раньше...

16... Клич дня: "Приготовим территорию для успешного противопоставления арестам, мобилизации и грабежам имущества".

Инструкцию письменно не передавать, а после проработки уничтожить. Слава Украине Батий"

/Фонд 2, опис 69, пор. №1, т.2, арк.173-177, У справі копія виконана російською мовою/.

Із-за відсутності конкретного обліку репресивних заходів, що здійснювались учасниками ОУН-УПА, та їх таємності, кількість загиблих в І94І-І943 рр. мирних громадян від рук оуновців встановити не виявилося можливим.

Терористичну діяльність бандерівців і створеної ними УПА засуджували навіть "мельниківці". Так, у їх листівці за листопад 1943 року зазначалося:

"Мужі и жінки України! Мужньо і невстрашимо ставте чоло всяким терористичним спробам звести до авантюри визвольну боротьбу! Організуйте всюди боївки української народної оборони і не давайте себе ограбити т.зв. "Українській Повстанчій Армії"... Дайте відсіч всяким спробам змарнувати безплідний партизанці свою кров, кров своїх синів і братів! Велика мобілізація до УПА - це політичне і військове безглуздя...

Відсіч братовбивцям! Бандерівець, що стріляє українців - це бандит і агент Москви, але не український революціонер!..." /Арх. спр. № 376, т.9,арк.118./

У своєму відкритому зверненні "Ко всем членам руководства Организации Украинских Националистов под руководством Степана Бандеры", надрукованому в газеті УНРА "Оборона України", командуючий УНРА Тарас Бульба - Боровець писав:

"... Послать это открытое письмо меня заставила ваша работа в области, которая входит в такую стадию, когда до братоубийственной войны остается только шаг. Об этом говорят ваши руководители... Они откровенно заявляют, что для достижения своей партийной диктатуры не остановятся перед тем, чтоб начать братоубийственную войну, если бы она стоила украинскому народу даже не сотни, миллионы жертв.

Исходя из этого, я разрешаю себе спросить вас: за что вы боретесь? За Украину, или за ОУН? За Украинское государство, или за диктатуру в этом государстве? За украинский народ или только за свою партию?" /Збірник №1, арх. № 403, арк. ІЗ. У справі копія документа віддрукована російською мовою/.

Після розгрому фашистської Німеччини керівники ОУН, які знаходилися на території Західної Німеччини, прийняли активні заходи щодо налагодження контактів з представниками американського і англійського військового командування і відповідних спецслужб. Цей вибір оунівського керівництва, як вбачається з архівних матеріалів, пояснювався тим, що воно зробило ставку на третю світову війну між Англією і США з одного боку та СРСР - з іншого, як умову виконання своїх планів. Так, в документі "Як розуміти концепцію власних сил у нашій національно-визвольній боротьбі" зазначено:

"Ми розцінюємо третю світову війну як можли¬вість заіснування сприятливої нагоди здобути визволення, а не допоміжний чинник, який полегшить нам нашу визвольну боротьбу". /Арх. спр. № 372, т.П, арк.14/.

Ще в липні 1945 р. представники оунівської еміграції В.Мудрий, Р.Ільницький і І.Гриньох двічі відвідали головну квартиру Эйзенхауера і намагалися домовитися про умови, за яких націоналістична еміграція мала б отримати допомогу у боротьбі з СРСР. Переговори закінчилися восени 1945 року. Їх результатом стало те, що американці і англійці погодилися надавати всебічну підтримку ОУН, одночасно запропонувавши всю діяльність проводити від імені УГВР. Це обумовлювалося тим, що ОУН скомпроментувала себе зв'язками з німцями. /Арх. спр. № 372, т.42, арк.326/.

Представниками американської і англійської спецслужб були складені відповідні "питальники", які передавалися для виконання в підрозділи ОУН-УПА на західноукраїнських землях - без вказівки, для кого ведеться така робота.

В одному з таких "питальників" вилученого у захопленого керівника Рогатинського надрайонного провода ОУН "Шувара", містилися такі вимоги щодо зібрання інформації:

"...- имела ли работа, которую выполнял, воен¬ное значение, если так - какая, что там делали /если строительство - какое: фортификационное, военно-промышленных заводов или фабрик, стратегических дорог, аэродромов, портов, если производство - указать чего - оружия, снаряжения, машин и т.п./...

- Знает ли что-нибудь о других местах важных военных работ...

- Какие воинские части были расположены на местах работы или в окрестностях ...

- Какие в местах работы, в окрестностях или вообще были известны военные объекты, например, склады, места штабов, магазины, полигоны, аэродромы, фортификационные сооружения, морские военные базы?

- Знает ли и что знает о всякой другой военной подготовке, например, противовоздушная оборона, сооружение убежищ против атомных бомб, местная мобилизация, железнодорожная или авиационная подготовка и т.д./...

- Что известно о расположении и типах военных радиостанций? Какие знает радарные установки или звукоулавливающие установки для фиксирования полетов?

- Какие известны военные школы младшего, среднего и высшего командного состава?

- Чем недовольны рядовые и офицеры?". /Арх. спр. № 372, т.40, арк. 51-58. У справі копія документа віддрукована російською мовою/.

Крім того, на території західної Німеччини закордонний Провід ОУН організував спеціальні школи, де учасники ОУН вели підготовку для проведення шпигунської роботи на території Української РСР і Польської республіки.

У березні 1948 р. в м. Мюнхені в приміщенні німецької школи по вул. Фіріхштрассе, 53, було підготовлено 11 учасників ОУН. Вони навчалися прийомам і методам збирання розвідувальних даних, конспірації, фотографуванню військових об'єктів, репродукції документів тощо.

У липні 1948 р. закордонним Проводом ОУН в цьому ж приміщенні була організована школа для підготовки розвідників-радистів. Зачисленні в цю школу 8 учасників ОУН вивчали прийом і передачу радіограм, шифри і коди. У грудні 1948 р. один із розвідників "Степовий" із школи вибув, в 1950 р. був доставлений англійцями літаком до Берліну, звідки нелегально через радянську зону окупації прибув у Польщу.

Керівники закордонного центру в 1949 р. встановили зв’язок з співробітниками "Інтеллідженс сервіс", в розпорядження яких керівник розвідки закордонного Проводу ОУН Підгайний у січні 1950 р. направив 4 учасників ОУН, які пройшли підготовку розвідників-радистів у Міттенвальде. Співробітник англійської розвідки під псевдонімом "Онкель" організував їх навчання в приміщенні, яке належало англійській військовій адміністрації, в с. Ляге /19 км. від м. Херфорда/.

В той же час закордонний центр ОУН на території табору для переміщених осіб в Ляйбгайме організував підготовку своїх емісарів. Після її закінчення декілька осіб були направлені в розпорядження англійської розвідки, яка комплектувала групи для закидання в СРСР. Безпосередньо перед виходом на завдання англійці дали вивчити кожному учаснику розвідгрупи "Обращение Бюро западного секретариата АБН к бойцам УПА и проводу ОУН на Украине", в якому був викладений перелік відомостей розвідувального характера про Радянський Союз, інтересуючих нібито АБН, а в дійсності англійську розвідку.

Маючи копії англійських шифрувальних блокнотів і графік роботи радистів, закордонний центр ОУН мав можливість без відому англійської розвідки приймати і розшифровувати шифротелеграми від розвідгрупи.

В ніч на 15 травня 1950 р. підготовлена група під керівниц¬твом "Чабана" перейшла нелегально кордон Німеччини, пройшла через Чехословаччину і 5 червня 1950 р. прибула до Польщі. Звідки керівник ОУН у Польщі "Зенон" відправив на територію України для встановлення зв’язку з Центральним Проводом ОУН групу під керівництвом емісара закордонного центру ОУН "Пімсти".

Група "Ворона", підготовлена англійською розвідкою, мала завдання нелегально вийти на територію Польщі, звідки перебратися на західні землі України, де в контакті з керівництвом ОУН-УПА організувати збір шпигунських відомостей. Проте на кордоні Німеччини і Чехословаччини в сутичці з чеськими прикордонниками група була частково ліквідована і від виконання кінцевого завдання відмовилася.

У м. Бінде по вул. Гайдкамштрасе англійці в 1950 р. організували навчання 4 радистів із числа членів ОУН, які по закінченню були включені до розвідувальної групи /керівник "Бурлака"/. Переправу цієї групи через чехословацький кордон проводили представники закордонного Проводу ОУН. У кінці жовтня 1950 р. група прибула до Польщі і встановила зв’язок з керівником ОУН "Зеноном".

У березні 1951 р. закордонний центр ОУН знову передав англійській розвідці своїх людей, які пройшли попередню підготовку в школі емісарів ОУН в Мюнхені і звідки відправлені на навчання до Лондону. Їх навчанням керував співробітник "Інтеллідженс сервіс", що мав псевдонім "майор Террі". Кожен із вивчених агентів після прибуття на територію України чи Польщі повинен був легалізуватися і створити декілька резидентур /по 3-4 особи/ для проведення шпигунства. Після підготовки і навчання стрибків з парашутом вони були розбиті на 3 групи - "Сокіл" /4 чоловіки/, "Модді"/6 чоловік/ і "Доллі" /5 чоловік/. Емісари ОУН перед закиданням зустрічались в Лондоні з Степаном Бандерою і його заступником Ярославом Стецько, і отримали від них інструктаж.

В ніч на 15 травня 1951 р. з англійських літаків вказані групи були викинуті на парашутах /"Модді" і "Доллі" - на території СРСР, "Сокіл" - в Польщі/. /Арх. спр. № 372, т.43, арк.ІЗ-47/.

В архівних матеріалах є дані про те, що англійська і американська розвідки прагнули перебудувати націоналістичне підпілля, зорієнтувавши всі низові ланки на збір розвідувальних даних про воєнно-політичний потенціал СРСР.

Так, заарештований в 1948 р. один із емісарів Центрального Проводу ОУН, агент американської розвідки, на слідстві показав:

"С американской разведкой я сотрудничал с согласия Центрального Провода ОУН с конца 1946г.

Основное задание, данное мне американской разведкой и Центральным Проводом ОУН, сводилась к перестройке всей работы ОУН на Украине, к коренному изменению и дальнейшему продолжению ее в контакте с американскими разведорганами в их интересах.

В этих целях я должен был передать установки... Шухевичу о необходимости создания новых центров и пунктов проведения широкой разведывательной и подрывной работы внутри Советского Союза, организации переправ и легализации засылаемых из-за кордона эмиссаров и агентов американской разведки, для чего необходимо приступить к приобретению документов, паспортов, разных справок и т.д. ...

В моей подготовке для этой миссии приняли активное участие, кроме представителя американской разведки майора Маккольма, также Степан Бандера, Ярослав Стецько и референт пропаганды Центрального Провода Антонович" /Арх. спр. № 372, т.42, арк.334-^35. Документ віддрукований росій¬ською мовою/.

В ніч на 31 травня 1950 р. на стику Станіславської і Дрого¬бицької областей з літака були скинуті 4 парашутиста. З показів полоненого емісара /троє інших були вбиті під час проведення чекістсько-військової операції/ вбачається, що парашутисти закінчили американську розвідувально-диверсійну школу і були направлені в Україну з завданням перебудування оунівського підпілля стосовно посилення шпигунської роботи на користь США. /Арх. спр. № 372, т.42, арк.338-339/.

Наприкінці 40-х - початку 50-х років підпілля ОУН зазнало значних людських втрат. Його поповнення майже не здійснювалося. Перед керівництвом проводу ОУН-б стала проблема збереження залишків підпілля, особливо керівних кадрів, створення легальних, не оформлених організаційно груп, виховання молодих "революціонерів" із числа старшокласників і студентської молоді, а також розповсюдження своїх ідей, як на всю Україну, так і на Білорусію та Литву.

На нараді членів Центрального проводу ОУН, що відбувся літом 1948 р. в Іловському лісі Миколаївського району Дрогобицької області, перед керівниками нижчих ланок ОУН були поставлені такі завдання:

"Во что бы то ни стало сохранить уцелевшие оуновские кадры, свести до минимума боевые действия, усилить конспирацию, националистическую закалку и переключить кадры ОУН, главным образом, "на организационную и пропагандистскую работу.

Усилить работу по созданию новых и укреплению существующих легальных звеньев ОУН среди молодежи и, прежде всего, учащейся молодежи". /Арх. спр. № 372, т.28, арк.285. Документ у справі віддрукований російською мовою/.

Рішення цих завдань викладено в програмах, що мали зашифровані назви:

- "Дажбог" - збереження підпілля і по можливості його поповнення перевіреними та ідейно-вихованими молодими кадрами;

- "Олег" - виховання в легальних умовах молодих кадрів з метою подальшого їх використання в підпіллі або легально як носіїв національно-свідомої ідеї;

- "Орлик" - розповсюдження ідей ОУН серед населення східних областей України.

Виконуючи програми, керівники різних рівнів підпілля в західних областях України давали вказівки своїм підлеглим змінити форму боротьби, а саме: посилити конспіративність в роботі, зменшити активну бойову діяльність /здійснення терактів, нападів на колгоспи, радгоспи, сільради тощо/, припинити відкрите поширення націоналістичної літератури та листівок. Розрахунок був на збереження існуючих підпільних ланок, щоб зменшити активність операцій з боку органів НКВС-НКДБ.

Також змінилось відношення до організаторів та керівників колгоспів, комсомольців, членів компартії, яких вже не знищували як політичних ворогів. Навпаки, легальним членам ОУН було рекомендовано вступати до комсомолу, компартії, колгоспів, вищих навчальних закладів, служити в Радянській Армії та поступати у військові училища, органи НКВС-НКДБ з тим, щоб зберегти на майбутнє надійні кадри і дати їм змогу зайняти відповідне місце в суспільстві, у тому числі в органах Радянської влади, структурах КПРС, правоохоронних та інших органах.

Зазначене підтверджується вилученим листуванням між керівниками крайових проводів з членами Центрального Проводу ОУН-б і їх вказівок підлеглим структурам щодо виконання цих програм.

Так, провідник Крайового Проводу ОУН "ПЗУЗ" /Північно-Захід-ні Українські Землі/ "Орлан" у листі до Центрального Проводу ОУН охарактеризував стан підпілля в квітні 1949 року таким чином:

"... В связи с большими потерями руководящих и низовых кадров ОУН на "ПЗУЗ" и таким малым ростом /в сравнении с потерями/ равновесие и силы ОУН на "ПЗУЗ", вследствие вышеуказанного, значительно пошатнулись. Мы должны остановиться над вопросом сохранения организации на "ПЗУЗ", иначе, если взять состояние кадров на сегодняшний день на "ПЗУЗ", то оно на границе ликвидации ... Кроме причин, влекущих к гибели революционеров, нам необходимо выискивать причины, почему такой малый рост в организации. Это мы найдем в основе изучения и проверки приказов и инструкций, которые изданы на территории до сего времени и как-то не реализованы кадрами ОУН на-"ПЗУЗ".

Я считаю, что в значительной мере, наряду с недостаточной подготовкой и недостатками кадров /на такую колоссальную территорию/ было и то, что подпольщики были перегружены технической второстепенной работой, как связь, хозяйство, составление отчетов, работа пунктов, разные заготовительные, хозяйственные и противоколхозные акции СБ и т.д. Кроме того, трата времени на второстепенную работу вызвала "нажим" со стороны большевиков, что в результате приносит потери в людях, мешает вообще организационной работе.

Из этого следует, что на "ПЗУЗ" необходимо все оставить на второй план и заниматься в основном /пока еще есть кому/ воспитанием подпольных кадров и выращиванием революционных кадров ОУН из народных масс. /Арх. спр. № 372, т.28, арк.68-70. В справі копія документа в перекладі російською мовою/.

У брошурі П.Полтави "Про наш план боротьби за визволення України в теперішній обстановці" /віддрукована в типографії ОУН "Воля народам" у квітні І950 р./ зазначається:

"... починаючи від 1946 року, український визвольний революційний рух в СРСР почав переходити від форм широкої повстанської боротьби до форм боротьби глибоко підпільної. Практично ця зміна тактики виявилася передовсім в такому:

І/ поступово, відповідно до обстановки та до потреб в окремих районах, розформовувано відділи УПА, а їхніх учасників, командирів і бійців включувано в рамки підпілля, до підпільної сітки; 2/ весь побут підпілля, а теж його роботу, глибоко законспіровувано; З/ в протилежність до того, як це воно було в період широких дій УПА /головна мета цих дій не дати ворогові розтягнути його владу поза обл- та райцентри/, тепер на перший план висунено політично-пропагандивну та політично-організаторську роботу. В теперішній момент основною формою боротьби українського визвольно-революційного руху в СРСР є збройне підпілля" /Арх. спр. № 372, т.28, арк.І92/.

У цій же брошурі викладені такі завдання:

"... в умовах тривалого "миру" у світі, план боротьби за визволення України зводиться до таких найважливіших завдань:

1. За всяку ціну втримати на українських землях в СРСР нашу підпільну організацію та відповідно до потреб та можливостей її далі розбудовувати;

2. Через підпільну організацію, а також усіма іншими способами, вести серед усього українського народу, серед народів СРСР роз’яснювальну пропагандивно-політичну роботу;

3. Організувати опір українського та, в міру можливості, й інших народів СРСР проти большевицьких гнобителів і експлуататорів на всіх ділянках життя.

4. Проводити бойово-збройні акції, які є необхідні для того, щоб не дати окупантам закріпитися на наших землях так, як вони цього хотіли б, та щоб не дозволити московсько-большевицьким злочинцям та всім їхнім наймитам уже цілком безкарно чинити їхні злочини щодо українського народу та українського визвольного руху. /Арх .спр. № 372, т.28, арк.192-193/.

Згідно вказівки Центрального проводу ОУН-б в першій полови¬ні 50-х років терористична діяльність нелегальних структур українських націоналістів в Україні стала поступово припинятись. До кінця 1955 р. практично перестали фіксуваться терористичні прояви з боку учасників ОУН.

Як вбачається із архівних документів НКДБ-МДБ-КГБ УРСР, за 1944-1953 роки, тобто до моменту повної ліквідації націоналістичного підпілля і його озброєних формувань, учасниками ОУН-УПА в західних областях України здійснено:

терористичних актів 4907
диверсійних 195
нападів та роззброєнь груп охоронигромадського порядку 457
нападів та підпалів колгоспів, радгоспів, МТС 325
нападів на сільради і клуби 320
озброєних пограбувань 359
інших проявів 1126

В результаті цих проявів було вбито або забрано в ліс бойовиками ОУН-УПА 2662 працівника радянсько-партійного активу, 582 голови сільських Рад, 262 голови колгоспів, 446 колгоспників, 829 працівників держбезпеки, 473 працівники міліції, 1525 бійців груп охорони громадського порядку, 187 військовослужбовців, 933 службовців, 12839 інших громадян. Всього загинуло 22430 чоловік. При цьому слід ураховувати, що в 1944-1945 рр. не.всі терористичні та інші прояви, а також кількість жертв, фіксувалися органами НКВС-НКДБ в зв’язку з контролем ОУН-УПА значних територій в західнім регіоні України. /Арх. спр. № 372, т.100, арк.І09-111/.

Із архівних матеріалів післявоєнних років вбачається, що після звільнення території України від німецьких військ завдання по захисту населення від терору ОУН-УПА і ліквідації націоналістичного підпілля ЦК ВКП/б/ і ЦК КП /б/У були покладені на органи МВС і МДБ. /В архівах є лише посилання на такі рішення, зокрема, на постанову ЦК КП /б/ України від 10 січня 1945 року "Про посилення боротьби з українсько-німецькими націоналістами в західних областях України"/. В складі органів МВС були створені з цією метою відділи боротьби з бандитизмом, їм були підпорядковані внутрішні війська.

В 1944-1948 рр. органами МВС УРСР у взаємодії з МДБ УРСР і з залученням дислокованих в західних областях армійських частин здійснено цілий ряд оперативно-військових операцій, в процесі яких були розгромлені великі формування УПА і численні організаційні ланки ОУН.

В процесі здійснення заходів щодо ліквідації підпілля ОУН і його озброєних формувань органами внутрішніх справ і держбезпеки західних областей використовувалися спеціальні групи. Такі спецгрупи, як правило, створювались із числа колишніх учасників ОУН-УПА, які проявили себе в збройній боротьбі з бойовиками і досконало знали тактику і поведінку в підпіллі, методи допитів в СБ з тим, щоб спецгрупа під час виконання завдань могла видавати себе за один із керівних центрів ОУН-УПА і діяти від його імені. В кожному випадку до складу спеціальних груп вводився оперативний працівник, який здійснював практичне керівництво виконанням завдання і відповідав за дисципліну всередині групи. Спецгрупа являла собою бойову одиницю, що могла в потрібний момент вчинити опір бойовикам, в її склад входило від З до 50 чоловік.

Спеціальні групи виконували завдання щодо перевірки оперативних даних стосовно осіб, які були причетні до оунівського підпілля, їх захоплення, одержання свідчень від заарештованих керівників ОУН-УПА шляхом допиту їх від імені СБ, боївки або керівних центрів ОУН, переконанню нестійких членів ОУН ї схиленню їх до явки з повиною, розкриттю окремих проявів. /Ар. спр. № 372, т.82, арк.223; т.83, арк.1-2/.

До кінця 1945 року органами внутрішніх справ і держбезпеки республіки використовувалось 150 спецгруп, до складу яких входило біля 1800 чоловік. /Арх. спр. № 372, т.101, арк.І39/. На період 20 лютого 1950 р. залишилося 19 таких груп кількістю 130 чол. /Арх. спр. № 372, т.84, арк.10/.

Узагальнених даних щодо діяльності спецгруп немає. В архівних матеріалах є лише окремі відомості стосовно цього питання. Зокрема, за станом на І липня 1945 р. спецгрупами ліквідовано 1980 учасників підпілля, захоплено живими 1142. Вилучено більше 1000 одиниць зброї. /Арх. спр. № 372, т.82, арк.102-103/.

В діяльності окремих спецгруп, як вбачається з архівних матеріалів, мали місце протиправні дії. Так: учасники спецгрупи Острозького райвідділу МДБ Рівненської області /3 чол./, а також Хустського відділу МДБ Закарпатської області /5 чол./ протягом зими 1947-1948 рр. грабували місцевих жителів, забирали в них гроші, особисті речі та харчі. Стосовно таких фактів міністерством проводилися спеціальні розслідування, винні були притягнуті до суду. У квітні 1945 р. спецгрупи при міських та районних органах МДБ були розформовані і застосування їх в подальшому заборонялося. /Арх. спр. № 372, т.83, арк.279-281/.

В цей же період з санкції керівництва республіки органами МВС-МДБ почали створюватися винищувальні батальйони і групи сприяння їм. Керували ними офіцери органів МВС, на озброєнні вони мали гвинтівки, автомати, кулемети, гранати. Створенням таких підрозділів переслідувалася мета - втягнути населення західних областей в активну боротьбу з озброєним оунівським підпіллям. Спочатку до цих формувань залучалися і громадяни польської національності, як потерпілі від ОУН-УПА. Згодом українці стали основним контингентом винищувальних батальйонів, які були укомплектовані за рахунок колишніх партизан та громадян, що потерпіли від рук оунівців. До середини 1945 р. винищувальні батальйони не становили структурно-оформлену бойову силу і використовувалися переважно для охорони сіл та райцентрів.

З архівних документів вбачається, що за станом на 5 червня 1945 р. в західних областях було 212 винищувальних батальйонів /біля 29 тисяч чоловік/. До кінця року нараховувалося 1500 батальйонів /біля 36 тисяч чол./. /Арх. спр. № 372, т.97, арк.25І, т.100, арк.65/.

18 квітня 1946 р. ЦК КП /б/У прийняв рішення "Про посилення політичної роботи, підвищення більшовицької пильності і бойової виучки у винищувальних батальйонах". У лютому 1947 року винищувальні батальйони були передані з органів МВС в органи МДБ. Їх функції регламентувалися вказівкою МДБ УРСР від 14.05.1947 р. № 48, де передбачалося створення груп бійців винищувальних батальйонів також у всіх колгоспах для їх охорони і збройної відсічі від нападів учасників підпілля ОУН. У кожному районі створювався окремий батальйон з підлеглими групами в селах.

У подальшому, в зв’язку із зміною обстановки в західних областях України, ліквідацією великих формувань УПА та масовою колективізацією сільського господарства, функції винищувальних батальйонів були змінені. Починаючи з липня 1948 р., вони були реорганізовані в групи охорони громадського порядку з завданням охорони колгоспів, радгоспів, МТС і населених пунктів. Практично на початок 1950 року у всіх колгоспах західних областей були такі групи.

Із звітних архівних матеріалів вбачається, що в 1944-1945 роках бійцями винищувальних батальйонів було ліквідовано до 10 тисяч учасників підпілля ОУН. За 1949 рік та перше півріччя 1950 року було ліквідовано 265 учасників підпілля і затримано 261 чоловік. Втрати бійців винищувальних батальйонів з 1944 року по 1953 рік склали 1525 чоловік. /Арх. спр. № 372, т.98, арк.І/.

На початок 1954 р. в зв’язку з ліквідацією ОУН-УЇЇА в західних областях України відпала необхідність мати зазначені групи охорони громадського порядку. /Арх. спр. № 372, т.103, арк.20-29/.

Одним із заходів у боротьбі з націоналістичним підпіллям було виселення сімей учасників ОУН-УПА за межі України. Вказівкою НКВС СРСР від 31 березня 1944 року № 122 органам НКВС та НКДБ республіки наказувалось:

...Всех совершеннолетних членов семей осужденных оуновцев, а также активных повстанцев как арестованных, так и убитых при столкновениях - ссылать в отдаленные районы Красноярского края, Омской, Новосибирской и Иркутской областей, а их имущество конфисковывать" /Фонд 2, опис 103, пор. № 2, арк.4/.

13 серпня І947 року Політбюро ЦК ВКП/б/ прийняло рішення П59/І23 про виселення сімей активних оунівців в віддалені райони, на підставі якого були видані відповідні відомчі нормативні акти та інструкції про порядок здійснення цих заходів.

Як вбачається з архівних матеріалів, в період з 1944 до 1955 року з території західних областей України були виселені у віддалені райони СРСР 65906 сімей /203662 чол./ учасників 0УН-УПА. Фонд: 2, опис. 31, .пор. № 3, арк. 5; опис 103, арк.1-5, 11-12/. Арх. спр. № 372, т100, арк.205/

Одночасно в роботі з рядовими учасниками ОУН-УПА органами НКВС-НКДВ активно використовувався метод переконання на підставі виданих у 1945 р. і наступних роках звернень Президії Верховної Ради, Ради Народних Комісарів УРСР і ЦК КП /б/У до робітників, селян та інтелігенції західних областей України, які закликали учасників ОУН-УПА до припинення збройної боротьби з Радянською владою та явки з повиною. Не дивлячись на погрози з боку "СБ" ОУН-УПА, в 1944 - 1945 рр. прийшли з повиною 76742 учасники ОУН-УПА та їх посібники. /Фонд 2, опис 88, пор. № 29; Арх. спр. № 372, т.74, арк.І62; т.100, арк.73/.

Згідно вказівок Центрального Проводу ОУН-б від початку 50-х років поступово розпочала згортатися діяльність нелегальних ланок українських націоналістів на території західних областей України. Як свідчать архівні матеріали, органами МДБ республіки були захоплені живими останні члени Центрального Проводу ОУН-Б, які знаходилися на території України: Галас В.М. /липень 1953 р./ і Кук В.С /травень 1954 р./, а до кінця 1955 року були розшукані, захоплені живими або зліквідовані всі інші керівні структури та озброєні групи.

Всього за період 1944 - 1955 рр., як вбачається з архівних матеріалів, в процесі здійснення правоохоронними органами у взаємодії з частинами Радянської Армії і місцевими підрозділами охорони громадського порядку заходів по боротьбі з тероризмом та іншими антидержавними проявами з боку націоналістів, було вбито 153262 і заарештовано 103828 учасників ОУН-УПА та їх помічників, в тому числі більше 7800 членів Центрального, крайових, обласних, окружних, надрайонних та районних проводів, керівників округів і груп ОУН, "служби безпеки", а також "курінів" і "сотень" УПА.

При цьому було вилучено один літак, дві бронемашини, 61 артилерійська гармата, 595 мінометів, 77 огнеметів, 358 протитанкових рушниць, 844 станкових і 8327 ручних кулеметів, біля 26 тисяч автоматів, більше 72 тисяч гвинтівок і 22 тисяч пістолетів, більше 100 тис. гранат, 80 тис. мін і снарядів, більше 12 мільйонів патронів. Розшукано і вилучено більше 100 типографій з друкарською технікою, більше 300 радіопередавачів, 18 автомобілів і мотоциклів, виявлена значна кількість складів з продуктами харчування та сховищ націоналістичної літератури. /Арх. спр. № 372, т.74, арк.159-160; т.100, арк.73-75/.

Робоча група співробітників

Служби безпеки України:

“30” липня 1993 року

Источник: http://road2life.in.ua/publ/3-1-0-170