Справка о деятельности ОУН-УПА, подготовленная СБУ для Верховной Рады Украины в 1993 году. Начало.

Первые попытки реабилитировать бандеровцев были предприняты на Украине еще при президенте Кравчуке в начале 90-х. В связи с чем 1 февраля 1993 года Верховная Рада Украины приняла постановление № 2964-ХП "О проверке деятельности ОУН-УПА". Данным постановлением Службе безопасности Украины поручалось составить справку о деятельности ОУН-УПА - с тем, чтобы украинский парламент мог принять решение, подлежат ли бандеровцы реабилитации.

Спустя почти полгода такая справка со стороны СБУ была предоставлена. В ней был изложен большой фактологический материал, свидетельствующий о многочисленных преступлениях ОУН-УПА, о связях бандеровцев с немцами и их работе на Третий рейх, а в послевоенный период - на англо-американские спецслужбы.

Материалы, предоставленные СБУ, дали достаточно аргументов депутатам Верховной Рады, чтобы отказаться от идеи реабилитации ОУ-УПА.

Ниже мы публикуем этот документ в полном виде:

ДОВІДКА

про діяльність ОУН-УПА

Відповідно до постанови Президії Верховної Ради України від І лютого 1993 року № 2964-ХП "Про перевірку діяльності ОУН-УПА" та вказівки керівництва Служби безпеки України робочою групою співробітників Служби проведено вивчення наявних архівних матеріалів колишніх НКДВ-КДБ УРСР /документів органів безпеки, матеріалів, які були підготовлені безпосередньо учасниками і керівниками ОУН-УПА, трофейних документів німецької імперської канцелярії та інших/, котрі мають відношення до діяльності Організації Українських Націоналістів /ОУН/ та Української Повстанської Армії /УПА/.

Наявні документи свідчать про певну однобічність в їх накопиченні, що виходило з установок політичного керівництва СРСР, правових норм того часу, а також чинного законодавства і специфіки діяльності правоохоронних органів.

Так, матеріали щодо діяльності ОУН в період до 1939 року характеризують її, тільки як антирадянську і антикомуністичну організацію.

В документах І939-І94І рр. домінують ті, що показують нелегальну діяльність ОУН проти радянської влади та її співпрацю з фашистською Німеччиною.

Матеріали періоду І94І-І944 рр. переважно відображають створення і діяльність військових формувань українських націоналістів з позиції їх збройної боротьби з радянськими партизанами, Червоною Армією і взаємостосунків із армією і спецслужбами Німеччини.

В документах післявоєнного часу /І945-І955рр./ йдеться про дії органів Радянської влади по придушенню збройного опору ОУН- УПА.

Кримінальними справами цього періоду, програмними документами, відповідними наказами і інструкціями зазначеної організації та узагальненими матеріалами органів безпеки досить детально відображена терористична діяльність ОУН-УПА щодо цивільного населення західних областей України.

Тому, виходячи з вище наведенного, слід констатувати, що з наявних в архівах СБУ матеріалів можливо узагальнено викласти лише наступне:

Організація Українських Націоналістів виникла за кордонами Української РСР внаслідок консолідації діяльності різних націоналістичних формувань, переважно молодіжних, в середовищі української еміграції. Основну роль в її створенні відіграв полковник Євген Коновалець, колишній член уряду Петлюри. 28 січня 1929 року у Відні /Австрія/ відбувся І конгрес Українських націоналістів /КУН/, який став початком існування ОУН. Головним напрямком діяльності ОУН в той період була пропаганда основної ідеї українських націоналістів - створення української самостійної держави, насамперед на західноукраїнських землях, які входили до складу панської Польщі. Разом з тим, здійснювалися терористичні акти щодо представників польської влади, яка утискувала права українців на самовизначення.

Зокрема, в 30-х роках від рук учасників ОУН загинули комісар польської поліції у Львові Еміліан Чеховський, польський посол Тадеуш Голувко, представник радянського консульства у Львові Олексій Майлов, польський міністр внутрішніх справ Броніслав Пєрацький.

Внаслідок відповідних заходів польської поліції було заарештовано крайовий провід ОУН у Галичині, в тому числі Степана Бандеру та Миколу Лебідя, які організували вбивство Пєрацького /згодом звільнені гітлерівцями після окупації Польщі.

На початку другої світової війни, коли Польща перестала існувати як самостійна держава, а західноукраїнські землі увійшли до складу Української РСР, підпільна сітка ОУН, яка збереглася, почала активно готувати кадри для збройної боротьби проти, радянської влади на випадок воєнного нападу фашистської Німеччини на СРСР.

У спеціальному документі під назвою "Наші основні завдання" провід ОУН давав такі вказівки:

"Наша основная цель в ликвидации врага - Москвы", для этого предлагалось: "Узнавать ... изучать территорию: топографию данной местности /реки, мосты, леса, болота, дороги, селения, высоты, искусственные предметы, казармы, укрепления и т.д./, административное деление территории /районы, области и т.д./. Положение вражеских сил - вражеские военные гарнизоны, команды НКВД, сеть сексотов, месторасположение КП/б/У и комсомола, редакции принадлежащие Москве здания, роды вражеской акции и митинги, радио, преследование, тактика НКВД и т.д.

Все это для того, чтобы знать где, когда и как ударить по врагу". /Арх.спр. № 68, арк.,34. У справі копія документа виконана російською мовою/.

У лютому 1940 року відбувся розкол з причини боротьби за «лідерство» в ОУН між Андрієм Мельником, котрий очолив цю організацію після загибелі Є.Коновальця, і С.Бандерою, який мав авторитет серед молодих галицьких радикалів. З того часу прихильників Мельника стали називати "мельниківцями" /ОУН-м/, а прихильників Бандери - "бандерівцями" /ОУН-б/. Обидва табори дотримувались основних догматів українського націоналізму, але тактику боротьби за створення самостійної української держави вибрали різну. Якщо "мельниківці" всі надії покладали на допомогу гітлерівської Німеччини у визволенні України, то "бандерівці" створювали підпільні озброєні структури для найшвидшого визволення українських земель від більшовиків, також використовуючи зв’язок з німцями.

Архівними матеріалами підтверджується існування такого зв'язку керівників ОУН з німецькими спецслужбами.

Так, полонений полковник Ервін Штольце, начальник відділу "Абвер Берлін", показав на допиті 29 травня 1945 року:

"Нами был завербован руководитель украинского националистического движения полковник петлюровской армии Коновалец, через которого в Польше, в областях Западной Украины, проводились террористические акты и диверсии...

В начале 1938 года я лично получил указания от адмирала Канариса о переключении имеющейся агентуры из числа украинских националистов на непосредственную работу против Советского Союза. Коновалец охотно согласился переключить часть националистического подполья против Советского Союза...

Для сохранения условий конспирации был завербован по его /Коновальца/ рекомендации украинский националист, ротмистр петлюровской армии Ярый под кличкой "Консул-2", который использовался нами как агент-связник между нами и Коновальцем.

После убийства Коновальца украинское националистическое движение возглавил полковник Мельник Андрей... В конце 1938 года или в начале 1939 года Лахаузену бы¬ла организована встреча с Мельником, во время которой последний был завербован и получил кличку "Консул" /во время вербовки я также присутствовал.../.

После окончания войны с Польшей Германия усиленно готовилась к войне против Советского Союза и поэтому по линии Абвера принимались меры активизации подрывной деятельности, так как те мероприятия, которые проводились через Мельника и другую агентуру, казались недос¬таточными.

В этих целях был завербован видный украинский националист Бандера Степан, который в ходе войны был немцами освобожден из тюрьмы, куда он был заключен польскими властями...

Кто вербовал Бандеру - я не помню, но последний на связи состоял у меня...

Мною лично в 1940 году принимались меры к прими¬рению Мельника с Бандерой с целью сплочения всех украинских националистов.

Летом 1940 года мною был принят Бандера, который в разговоре со мной обвинил Мельника в пассивности, доказывая, что он - Бандера является избранным вождем украинских националистов, однако для пользы дела он примет все меры, чтобы примириться с Мельником.

Через несколько дней мною также был принят Мельник, с которым проводился аналогичный разговор. Мельник обвинил Бандеру в карьеризме, что он своими необдуманными действиями погубит подполье. Мельник обещал принять все меры к примирению с Бандерой.

Мельник и Бандера встречались, во время встречи к примирению не пришли, а, наоборот, обострили взаимоотношения.

С нападением Германии на Советский Союз Бандера активизировал движение, привлек на свою сторону особенно активную часть украинских националистов и, по сути, вытеснил Мельника из руководства...

Канарис поручил мне прекратить связь с Бандерой и, наоборот, во главе националистов удержать Мельника.

Для порыва связи с Бандерой был использован факт, что последний в 1940 году, получив от Абвера большую сумму денег для финансирования созданного подполья, пытался их присвоить и перевел в один из швейцарских банков, откуда они нами были изьяты...

Причем, такой же факт имел место и с Мельником. Вскоре после прекращения связи с Бандерой последний был арестован за попытку сформировать украинское правительство во Львове. /Арх.справа № 372, т.35, арк.138-142/.

Лейтенант "Абверкоммандо-202" Зігфрід Мюллер на допиті 19 вересня 1946 року показав:

"В декабре 1944 года Главное Управление немецкой безопасности освободило из заключения Степана Бандеру, который получил под Берлином дачу от отдела 4-Д гестапо.

Бандера с тех пор находился под персональным наблюдением и работал по указаниям вновь назначенно¬го начальником отдела 4-Д оберштурмбанфюрера Вольфа. В том же месяце Степан Бандера прибыл в распоряжение "Абверкоммандо-202" в г.Краков и лично инструктировал подготовленную нами агентуру, направляемую для связи в штаб УПА.

Бандера в моем присутствии лично инструктировал этих агентов и передал через них в штаб УПА приказание об активизации работы в тылу Красной Армии и налаживании регулярной связи с "Абверкоммандо-202"...

Бандера имел указание ... собрать всех украинских националистов в районе Берлина и оборонять город от наступающих частей Красной Армии.

Бандера создал отряды украинских националистов, которые действовали в составе фольксштурма, а сам бежал. Он покинул дачу отдела 4-Д и выехал в г.Ваймарк" /Арх.справа № 372, т.39, арк.132-137/.

Як відомо, в 1944 році на Великому зборі ОУН була створена Українськ.а Головна Визвольна Рада як "всенародне представництво України."

В архіві є копії у вигляді мікроплівок трофейних німецьких документів, котрі були закуплені СРСР у "Американської асоціації істориків по вивченню воєнних документів". У цілій серії кадрів /№№ 1006-15 мікрокопії Т-454 рулону 91/, згідно наявної анотації /арк.35/, є відомості, що відносяться до історії Української Головної Визвольної Ради /УГВР/. З німецьких документів вбачається, що "Положення про УГВР" та "універсали" були підготовлені у відомстві Розенберга.

/Коротка анотація до трофейних німецьких мікроплівок арх. № 1 арк.35/.

Ще у 1939 році на території так званого "генерал-губернаторства" під керівництвом гестапо і абверу в містах Кракові, Криниці, Закопане, а також пізніше - в період окупації у Львові та інших місцях, згідно вказівки Бандери, були створені курси по навчанню шпигунів, диверсантів, терористів, котрі закидались в радянський тил для підривної діяльності на користь німців. Радисти забезпечувались радіоапаратурою, диверсанти та терористи - вибуховими матеріалами і зброєю.

В наявних матеріалах подається, що

"... в период оккупации немецкими войсками территории Польши с 1939г. по 1942г. в г.Закопане дислоцировалась и функционировала немецкая диверсионно-разведывательная школа для заброски в тыл Советского Союза с разведывательными целями, которая была организована немцами в контакте с центральным "проводом" ОУН. В школу подбирались наиболее видные участники ОУН. Формированием школы руководил Лебедь Николай, видный участник ОУН, под псевдонимом "Игорь", "Вильный"... Отобранные кандидатуры для обучения в разведывательно-диверсионной школе концентрировались в г.Кракове, а в декабре 1940г. около 500 человек были направлены в г.Закопане, где разместились в вилле бывшего польского президента Мостицкого. Руководителем школы являлся капитан войск "СС" Кригер, который затем в период оккупации Западной Украины являлся начальником гестапо в г.Станиславе, заместителем Кригера являлся Лебедь Николай, который одновременно был начальником учебной части, лично вел отдельные дисциплины, в частности, по военному обучению курсантов..." /Арх.спр.№ 372, т.37, арк.353-355/.

Центр ОУН-б знаходився у Кракові. Безпосередньо в Україні роботу націоналістичного підпілля очолювала Львівська крайова екзекутива 0УН, а у областях - окружні екзекутиви.

Під час проведених НКВС УРСР в 1940 р. заходів проти ОУН були виявлені та заарештовані практично всі керівники екзекутив і інших організаційних структур ОУН в західних областях України.

Із доповідної записки в НКВС СРСР вбачається, що

«на І сентября 1940 года общее количество членов ОУН, проводивших антисоветскую деятельность в Западных областях Украины, составляло /согласно полученным следственным путем данным, требующих уточнения/ 5500 чел., подчиненных единому руководству Львовской краевой «екзекутивы». Вскрыта их материально-техническая база, связи с зарубежными центрами, добыты шифры и коды, что позволило в полной мере выявить подпольную сеть ОУН, изьять склады с оружием и боеприпасами».

В одному із зашифрованих документів, які були знайдені у заарештованого зв’язківця, Бандера наказував:

"Вышлите людей на Буковину и Бессарабию, а также в Литву: - в первую очередь для разведки территории и изыскания возможностей установления связи... Передайте военные книги, карты, газеты, образцы документов, политическую информацию... Оружие за шпионские сведения мы достанем... /фонд 2, опис 12, пор. б, арк.185-187. У справі копія документа виконана російською мовою/.

Розгром організаційних структур значною мірою ослабив позиції ОУН в Україні, але не зупинив її діяльності повністю. Продовжувалися пропагандистські акції серед населення, розповсюджувалися матеріали Постанов 1-го конгресу українських націоналістів, який відбувся у Відні в 1929 р. У них зазначалося, що українська земля повинна належати українським селянам, фабрики і заводи - українським робітникам; стверджувався принцип вільної торгівлі; проголошувалась боротьба за волю усіх народів і їх право на державне самовизначення. /Арх.спр. № 376, т.4, арк.І-6/.

Поряд з цим з'явились й інші документи - для вузького кола осіб, в яких керівники ОУН-б роз’яснювали свої цілі, завдання і шляхи їх здійснення.

Так, в машинописному документі "Вказівки на перші дні організації державного життя" /дата не зазначена/ проголошувалася "політично-мілітарна диктатура ОУН як система влади", "будова ОУН - на провідницькому принципі"... Стосовно національних меншин, які проживали в Україні, вказувалося:

"Національні меншини поділяються на а/ приязні нам... б/ ворожі нам москалі, поляки, жиди...
а/ Мають однакові права з українцями, уможливлюємо їм поворот в їх батьківщину.
б/ Винищування в боротьбі зокрема тих, що боронитимуть режиму; винищування головно інтелігенцію, якої не вільно допускати до ніяких урядів, і взагалі унеможливлюємо продукування інтелігенції, себто доступ до школ і т.д. Напр. т.зв. польських селян асимілювати, усвідомлюючи їм, що вони українці, тільки латинського обряду... Проводирів нищити, жидів ізолювати, поусувати з урядів, щоб уникнути саботажу, тим більше москалів і поляків. Коли б була непоборна потреба оставити в господарськім апараті жида, поставити йому нашого міліціянта над головою й ліквідувати за найменші провини.

Керівниками поодиноких галузей життя можуть бути лише українці, не чужинці - вороги.

Наша влада мусить бути страшна для її противників. Терор для чужинців-ворогів і своїх зрадників". /Арх.спр. № 376, т.6, арк.294-302/.

У брошурі ОУН "Нація як спеціес", виготовленій типографським способом, зазначалося:

"Право до української землі, українського імені і української ідеї мають тільки українці... Мішані подружжя - поборюємо і мусимо знищити можливість їх повстання. Сам факт їх існування чи творіння вважаємо злочином національної зради". /Арх.спр. № 376, т.6, арк.І-8/.

Внаслідок співробітництва ОУНівського керівництва бандерівського напрямку з німецькими спецслужбами незадовго перед війною було створене озброєне формування "Легіон українських націоналістів". Воно складалось з двох батальйонів - "Нахтігаль" і “Роланд”, що призначались для проведення диверсійних операцій. /Фонд І, опис 4 за 1954 рік, пор. № 3, стор.55-133/.

Початок війни фашистської Німеччини з Радянським Союзом був зустрінутий як явище, що сприяло б досягненню головної мети - створенню Української Соборної Самостійної Держави /УССД/. Вже 30 червня 1941 р. без погодження з німцями в м.Львові ОУН/б/ проголосила про створення "Крайового Правління Західних областей України" на чолі з головою Ярославом Стецьком - до часу створення Центральної влади у Києві.

В акті про цю подію підкреслювалось лояльне відношення ОУН до Німеччини:

"Українська держава буде тісно взаємодіяти з націонал-соціалістичною Великою Німеччиною, що під проводом Адольфа Гітлера створює новий лад в Європі і СВІТІ... Українська армія... буде боротися далі разом з союзницькою німецькою армією за... новий лад у цілому світі...

Привіт Творцеві і Вождеві Великої Німеччини - Адольфові Гітлерові!

Привіт Славній Німецькій Непобідимій Армії!"

/Звіт з Національних Зборів українців Західної України, які відбулися 30 червня І94І р. Арх. спр. № 376, т.4, арк.5І/.

Проте дії оунівців по створенню державності /навіть фактично під протекторатом фашистської Німеччини/ не співпадали з планами вищого політичного керівництва Рейху. Надійшла відповідна реакція - через декілька днів після акту проголошення "самостійного українського уряду" Бандера і його найближчі прихильники були заарештовані.

Незважаючи на репресивні заходи, які вживалися німцями щодо керівництва ОУН, Крайовий Провід в серпні 1941 р. виступив з заявою, в котрій зазначалося:

"ОУН не йде — всупереч провокативним вісткам шкідників української справи - на боротьбу проти Німеччини... У своїй дальшій боротьбі ОУН вдержить та буде старатися розбудувати співпрацю з Німеччиною та з усіма тими силами, що ... борються проти найбільшого ворога України - московського большевизму". /Арх.спр. № 376, т.4, арк.54/.

Слідом за передовими частинами німецької армії йшли групи "мельниківців", які у зайнятих німцями містах і селах створювали з дозволу окупантів і під їх контролем органи влади у вигляді управ різних рівнів. Створена ними українська поліція несла охоронну службу в тилу німецької армії, брала участь у боротьбі з партизанами і червоним підпіллям.

Документи свідчать, що з перших днів між бандерівцями і мельниківцями почалася боротьба за керівні посади в установах, що створювались німцями. Мельниківцям вдалося взяти під свій вплив ряд установ і організацій. Наприклад, у м.Рівному мельниківці заволоділи редакцією газети "Волинь", обласною типографією, театром тощо. Займаючи керівні посади у редакціях газет в окупованих німцями областях, вони популяризували фашистську ідеологію, закликали молодь вступати до німецьких формувань.

Боротьба між "мельниківцями" і "бандерівцями" загострилась, справа дійшла до вбивства /у м.Житомирі бандерівці вбили членів мельниківського проводу Сциборського і Сеника, а біля Луцька був убитий мельниківець Шульга/.

Наявні документи показують, що незважаючи на лояльне ставлення до обох відгалужень ОУН у перші дні війни, німці дали зрозуміти, що ніякої самостійної української держави вони не потерплять і стали проводити різко виражену колоніальну політику. Мельниківці, які згуртувались навколо створеного ними Українського Центрального Комітету /УЦК/, пішли шляхом тісної співпраці з окупаційною владою.

У зверненні до Адольфа Гітлера від 14 січня 1942 р., підписаному А.Мельником, митрополитом А.Шептицьким та іншими /всього 5 осіб/, пишеться:

"... Запрещение украинцам принимать участие в вооруженной борьбе против их извечного врага плечом к плечу с немецкими и союзными армиями лишило в борьбе с большевиками важного морально-политического фактора... Мы заверяем Вас,

Ваше Превосходительство, что руководящие круги на Украине стремятся к самому тесному сотрудничеству с Германией, чтобы объединенными силами немецкого и украинского народов завершить борьбу против общего врага и претворить в жизнь "новый порядок" на Украине и во всей Восточной Европе...

/Арх. спр. № 372, т.32, арк. 405-410, Копія листа віддрукована в перекладі з української на російську мову/.

У листі А.Мельника до фельдмаршала Кейтеля від 6 лютого 1943 року піднято питання про необхідність створення української армії і використання її у бойових діях на радянсько-німецькому фронті при умові, що за Україною

"... буде визнане право на існування як держави". /Арх, спр .№ 372, т.32, арк. 4І4-4І5/.

Зазнаючи до середини війни втрати в живій військовій силі, керівництво Німеччини погодилось з пропозицією А.Мельника. 28-го квітня 1943 року спеціальним "державним актом" генерал-губернатора Галичини Вехтера було офіційно об’явлено про формування стрілецької дивізії СС "Галичина" з числа добровольців - галичан.

Активну роль у створенні дивізії СС "Галичина" відіграв "Український Центральний Комітет" /УЦК/, що знаходився під впливом ОУН-мельниківців /ПУН/ і очолюваний професором Кубійовичем, а також керівництвом греко-католицької церкви. За повідомленням газети "Український доброволець" /№ 9 від 26.07.43р./ на кінець липня у дивізію записалося 80 тис. добровольців. Її командиром став генерал Курманович, який входив до складу "воєнного штабу" при А.Мельнику.

Розпорядженням рейхсфюрера Г.Гіммлера від 14 липня 1943 ро¬ку, яке міститься у "Збірнику повідомлень начальника поліції безпеки і СД" № 20 від 18 серпня 1943 року, "галиційську дивізію" заборонялось іменувати українською. Певне найменування дивізії -"14 добровольча піхотна дивізія СС "Галичина". /Щодо діяльності всіх формувань "СС" відповідна оцінка була дана Міжнародним трибуналом на Нюрнберзькому процесі/. /Дані Особого архіву ГАУ при РМ СРСР; №-0198--від-19.08.1982 року./

ОУН-б вбачала в учасниках зазначеної дивізії можливий резерв поповнення своїх рядів. Про це, зокрема, свідчить "Інструкція 4.7/22" організаційної референтури Крайового проводу ОУН від 29 лютого 1944 року, де зазначено:

"... 2..На терени ЗУЗ-ель прибули малі частини СС Дивізії Галичина". На підставі деяких відомостей і промов Вехтера та інж.Пиндуса /дня 22. П/ можна здогадуватися, що влада уживає «СС Дивізію Галичина» до боротьби з партизанами на ЗУЗ-ях. У зв’язку з тим поручаю:
а/ Нав’язати сталий і добрий зв’язок з частинами "Дивізії Галичина', переміщеними на ЗУЗ...

в/ Використовувати "СС Див. Галичина" до боротьби з большевицькою партизанкою й польськими бандитами на українських землях.
г/ При помочі зв’язків з "СС Див. Галичина" збільшувати боєприпаси Організації.
д/ В разі відступу німців з Українських Земель, в разі евентуального розоруження чи вивезення "СС Див. Галичина" поза землі України належить усі частини долучити до УНС-у /УПА/. Забрати в ліс..."

/Збірник № І, арх. № 409, арк.395/

19 листопада 1941 р. всім німецьким окупаційним органам влади була надіслана директива, якою заборонялося набирати в органи самоуправління і поліції прихильників бандерівського руху, а 25 листопада того ж року німці видали наказ про їх знищення. /В архівах не знайдено узагальнених даних щодо кількості загиблих від рук німців учасників ОУН-УПА/. /Арх. спр. № 372, т.74, арк.43/.

Внаслідок початих німцями масових репресій проти бандерівців, останні перейшли на нелегальне становище і повели активну роботу по створенню підпільних оунівських організацій і збройних бойових груп /боївок/.

З осені 1942 року на базі цих бойових груп бандерівським проводом почалось формування "Української Повстанської Армії".

ОУН і УПА на сторінках своїх нелегальних видань, а також в листівках і відозвах, широко розповсюджували свої програмні установки. Зокрема, в документі під назвою "За що бореться Українська Повстанча Армія /УПА/?" зазначалося, що вони борються:

"За знищення більшовицької експлуататорсько-кріпацької системи в організації сільського господарства...

В Українській Державі допускатиметься індивідуальне та колективне користування землею, в належності від волі селян.

- За те, щоб велика промисловість була національно-державною власністю, а дрібна - кооперативно-громадською.
- За свободу профспілок, за знищення стахановщини, соцзмагань...
- За національну-державну організацію великої торгівлі, за громадсько-кооперативну дрібну торгівлю та за дрібну приватну торгівлю...
- За свободу друку, слова, думки, переконань, віри і світогляду. Проти офіційного накидання світоглядних доктрин...
- За рівність усіх громадян України, незалежно від їх національності, в державних та громадських правах і обов'язках, за рівне право на працю, заробіток і відпочинок" /Арх. спр .№ 376, т.60. арк.І/.

В листівці під назвою "За що веде боротьбу Українська Повстанча Армія" писалось:

"Мы, националисты, ведем борьбу за то, чтобы каждая нация жила свободной жизнью в своем собственном самостоятельном государстве.

Мы ведем борьбу против империализмов и империй, ибо в них один господствующий народ угнетает культурно и политически и эксплуатирует другие народы. Поэтому мы против СССР и против германской "Новой Европы" /Арх. спр. № 376, т.60, арк.15. У справі копія документа виготовлена російською мовою/.

Зазначене твердження свідчить про те, що керівництво ОУН і УПА розглядало СРСР і фашистську Німеччину як двох рівних за можливостями своїх супротивників. Однак німецька оцінка діяльності УПА була іншою. Так, в трофейному документі, підготовленому Управлінням 2 - Схід фронтової розвідки Німеччини і надісланому в Головне міністерство окупованих Східних областей 17 листопада 1944 ро¬ку, зазначалося:

"УПА - военная организация ОУН стремится к созданию самостоятельного украинского государства в борьбе с "оккупантами" украинской территории. Советский Союз /или Россия/ и Польша рассматриваются в данном случае главным противником и историческим врагом... Главной задачей является борьба против Советского Союза, т.е Красной Армии. Форма борьбы УПА состояла до сих пор, главным образом, в нападениях, саботаже, волнениях, ликвидации советских функционеров, пропаганде и т.д. /Арх. спр. № 372, т.36, арк .264-269. Переклад документа здійснено російською мовою/.

УПА мала розгалужену структуру. Головнокомандуючим УПА з 1943 року був військовий референт Центрального проводу ОУН Роман Шухевич /"Тарас Чупринка", "Тур"/. В своему розпорядженні він мав Головний військовий штаб /РВЩ/УПА. У складі штабу функціонували відділи: оперативний, політичний, бойової підготовки, зв’язку, санітарний і господарчий. Крім того, при Головному командуванні УПА був відділ "Служби безпеки" - "СБ".

В територіально-організаційному відношенні УПА поділялась на три групи: УПА-Північ /Волинська, Рівненська, частково Жито¬мирська і Київська області/; УПА-Захід /Львівська, Дрогобицька, Станіславська, Тернопільська та частково Закарпатська і Черні¬вецька області/ з окремим військовим округом "Сян" /район так званого Закерзонського краю - Перемишльщина, Холмщина, Лемківщина/; УПА-Південь /частково Хмельницька і Вінницька області/. Неодноразові спроби створити групу УПА-Схід успіху не мали.

Крім того, наказом Головнокомандуючого УПА від 15.07.1943 року на території Галичини була створена "Українська народна самооборона" /УНС/, яка діяла на території Львовської, Дрогобицької і Станіславської областей.

В кінці 1943 - на початку 1944 років, коли чисельність УПА була найбільшою, в її загонах нараховувалося близько 45 тисяч бійців.

Комплектуванням УПА займалися референтури з військових справ крайових, обласних, окружних, надрайонних і районних екзекутив ОУН. Командний склад від командирів сотень і вище підбирався і призначався крайовими екзекутивами з числа активних оунівців.

При Головному командуванні УПА діяли школи підготовки командних кадрів - офіцерських і підофіцерських.

УПА будувалася за військовим зразком, тобто: рій /відділення/, чота /взвод /3 рої/, сотня /рота із З чот/, курінь /батальйон з 3-4 сотень і "роя" польової жандармерії/. 2-3 курені складали загін /бригаду/, а в інших випадках 4-5 куренів складали групу - вище військове формування УПА /Арх. спр. № 372, т.5, арк.141-144/.

Поповнення УПА йшло за рахунок добровольців з числа сільської і міської молоді, а також мобілізації чоловічого населення. Мобілізовані складали приблизно 60% загальної чисельності УПА.

Разом з тим, УПА широко використовувала для свого поповнення створену німцями українську поліцію, військовополонених, що втекли з таборів, а також осіб, які переховувалися від відправки на примусову працю до Німеччини. Пізніше в підрозділи УПА забиралися особи, які ухилилися від призову в Червону Армію. 0сновною соціальною базою УПА було селянство.

УПА широко пропагувало програмні положення і мету своєї боротьби. Зокрема, в бюлетені політвідділу УПА "До зброї" № І за липень 1943 року і газеті ОУН "За самостійну Україну" від 24 жовтня 1943 року, зазначено, що УПА бореться:

"За самостоятельную соборную украинскую державу на украинской земле. За новое справедливое устройство и порядок на Украине без панов, помещиков, капиталистов и большевистских комиссаров... Против немецких и московских империалистических захватчиков, которые стремятся к порабощению и уничтожению украинского народа. Большевистских парашютистов УПА считает передовым отрядом московских империалистов и уничтожает их наравне с немецкими грабительскими бандами... УПА борется против империалистов, которые порабощают один народ другим и поэтому ведет беспощадную борьбу, как с гитлеровской Германией, так и с большевистской Москвой...". /Арх. спр. № 74, арк.44. У справі текст віддрукований російською мовою/.

У "Святочному наказі Головного Командира Української Повстанчої Армії «Тараса Чупринки» від 14 жовтня 1947 року /віддрукований типографським способом/ зазначалося:

"На протибільшовицькому фронті УПА не допустила /1943 - перша половина 1944 рр./ до заливу українських теренів большевицькою партизанкою. Ніхто інший як саме УПА в цілому ряді переможних боїв розбила орди сталінських гунів..." "... Караюча рука бійця УПА досягла навіть найчильніших представників окупантів, як от: командуючого "1-им українським фронтом" Ватутіна... Відділи УПА неодноразово здобували ворожі районні центри, вривалися в обласні центри..."

/Арх. спр. № 372, т.ІЗ/.

В архівах містяться тільки матеріали, трофейні документи 0УН-УПА та німецьких спецслужб, які свідчать лише про дрібні сутички між підрозділами УПА і німцями в 1943 році. Ніяких значних наступальних чи оборонних операцій, масштабних боїв у документах не зафіксовано. Тактика боротьби підрозділів УПА з німецькими окупантами в зазначений період зводилася до нападів на пости, дрібні військові підрозділи, оборони своїх баз, засідок на дорогах. В пропагандистському оунівському документі "Два етапи УПА" повідомлялося про кілька сот відбитих боїв і сутичок з німцями..." /Арх. спр. № 476, т.60, арк.49/.

Крім того, підрозділи УПА здійснювали диверсійну діяльність знищували дерев’яні мости, громили "громадські господарства", організовані німцями, забирали худобу та харчові продукти.

В ряди УПА за призовом керівництва ОУН стали вступати підрозділи української поліції, що визвало репресивні заходи з боку окупантів. Із спецповідомленням НКВС "О деятельности украинских националистов на оккупированной территории Украинской ССР" від 22 квітня І943 року вбачається:

"Немецкое командование, узнав об указаниях бандеровского штаба, стало обезоруживать, производить аресты и расстрелы украинских полицейских. В с.Павурин Маневичского района Волынской области полиция двух постерунков арестована и расстреляна.

При попытке немцев обезоружить полицию в г.Ковеле последние вступили с немцами в бой. Убито 18 человек немцев.

Полицией освобождены все арестованные, а лагеря трудповинности распущены". /Фонд 2, опис 69, пор. № 1, т.2, арк.125-126. Копія документа віддрукована російською мовою/.

Разом з тим, значна кількість трофейних і оперативних матеріалів, що знаходяться в архівах, свідчить про випадки співробітництва керівництва ОУН-УПА з німецькою окупаційною владою і спецслужбами.

В матеріалах поліції безпеки і СД в Галичині, які були виявлені в колишньому приміщенні СД м.Львова після вигнання німецьких окупантів, є ряд цілком таємних документів цієї поліції щодо їх переговорів навесні 1944 року про спільну діяльність з ОУН-УПА на території західних областей України в боротьбі проти Червоної Армії і Радянської влади. Згідно цих документів

"... немецкие охранно-полицейские власти обязуются освободить всех политических украинских пленных и арестованных, чтобы физически сохранить их для решительной борьбы против большевиков...

... ОУН-бандеровская группа представляет в распоряжение немецкой договаривающейся стороны собранный своей разведкой агентурный материал против поляков, коммунистов и большевизма и предоставляет немецкой договаривающейся стороне возможность использовать этот материал и проводить карательные операции соответствующим немецким интересам способом...

... ОУН-бандеровская группа получает свободу действий в своей организационной деятельности.

Обеспечение свободной деятельности касается: пропагандистской, организаторской и военно-подготовительной работы с категорическим ограничением затрагивания немецких интересов...

Подготовительная и военно-организационная работа распространяется исключительно на будущую борьбу против большевизма или на боевые задания, поставленные и указанные организацией со стороны немцев... с немецкой стороны будет предоставлена бандеровской группе возможность вводить свои войсковые единицы против советских банд и против советских военных мероприятий". /Арх. спр. № 372, т.36, арк.1-10/.

В зв’язку з зазначеною домовленністю командир поліції безпеки генерал-майор Бреннер 06.04.1944 р. видав наказ "Обращение со служащими националистической повстанческой армии /УПА/", в якому повідомив, що

"... начатые некогда переговоры с руководителями украинской повстанческой армии в районе Деражне успешно проводятся сейчас также в районе Вербы.

Пришли к согласию:

Солдаты УПА не будут нападать на немецкие подразделения. УПА засылает лазутчиков, преимущественно девушек, в районы, занятые врагом, и сообщает результаты І ц /разведотделу/ боевой группы. Пленные Красной Армии, а также советские банды передаются І ц для допроса, местные чуждые элементы используются боевой группой на работах. Чтобы не мешать этому необходимому для нас сотрудничеству, приказано:

I/ Разрешить беспрепятственный переход агентам УПА, имеющим пропуска, подписанные капитаном Феликсом или выдающим себя за члена УПА. Оружие у них не отбирается. По требованию агентов представлять им быстрейший доступ к 1ц боевой группе.

2/ При встрече с немецкими отрядами, члены частей УПА дают себя узнать знаком - держат левую руку с растопыренными пальцами перед лицом, таковых не задерживать, это означает их взаимопонимание...

/Арх. спр. № 372, арк. 36-37, т.37, арк. 335-336/.

У звіті штурмбанфюрера "СС" доктора Вітіска зід 5.2.1944р., відправленому командуванню в Берлін і Краків , повідомлялось:

"Националистические украинские банды. Никакой помехи немецкому подвозу не должны чинить УПА на территории ХП-АК на основании договоренности полицейских служб с руководителями банд...

... 4/ Даю для сведения запись оперативной группы Ц полиции безопасности и СД от 5.3.44 г., направляемую в войсковую группу Юга, касающуюся переговоров с УПА. Запись была доставлена упомянутой сетью связистов в распоряжение местных органов.

До сих пор в различных местностях происходили успешные переговоры с УПА. Целый ряд агентов был до сих пор расставлен УПА и они доставляли полноценные сведения. Гарантируется активная борьба. В некоторых случаях сообщения об успехах отрядов УПА перепроверили. Из высказываний пленных выясняется, что Красная Армия направила ряд батальонов для борьбы с националистическими украинскими бандами и что их войска несут большие потери от нападений УПА.

В советском тылу группы УПА успешно мешают подвозу. С местными группами была до сих пор договоренность о доставке советских пленных для допроса, о борьбе с советскими бандами и насаждении агентов. Уполномоченный Центра, начальником связи ко мне посланный /капитан Феликс/, просил, чтобы независимо от этого положения дел договоренности с УПА как с военной организацией оставались в силе. УПА утверждает, что она в состоянии поднять общеукраинское восстание против Советов, если последует договоренность с немецким руководством, и может выставить 10.000 человек. В остальном УПА будет выставлять требования в каждом случае отдельно. /Арх.спр.№372, т.36 арк.46-49/.

Окружний керівник Нерінг у радіограмі із Каменка-Струмилова повідомляв губернатора Галичини 2.4.1944 р.:

"... После предыдущего соглашения меня посетил сегодня на квартире руководитель организации УПА в районе Каменка. Он носит псевдоним "Орел" /Адлер/, 26 лет, заслужил в дивизии "СС" "Мертвая голова" Железный Крест 1-ой степени, знак отличия участников пехотных штурмовых атак и серебряный знак отличия раненых. Во время обсуждения, в которых временно принимал участие и здешний полевой комендант полковник Мейлер, были вынесены конкретные решения о сотрудничестве в разведке и тактике в борьбе с большевистскими бандами. Командир УПА получил оружие и боеприпасы..." /Арх.спр.№ 372, т.36, арк.61-62/.

У рапорті від 4.4.1944 р. "Сотрудничество с УПА в районе Равы-Русской" повідомлялось, що під час переговорів з бандерівцями вони

"объяснили командиру разведывательного звена, что они нашли со стороны вермахта полное понимание их дела и сожалеют, что с полицией еще не достигнуто единство. Их планы направлены не к тому, чтобы работать во вред немецким интересам, а против действующих на всем пространстве русских, в первую очередь польских банд... Чтобы подчеркнуть свое сотрудничество с немецкими силами, бандиты упомянули о том, что они никоим образом не нарушали коммуникации и подвоза на восток, хоть имели возможность производить взрывы на железнодорожных путях и нападения на немецкие колонны..." /Арх. спр. № 372, т.36, арк.67-72/.

В інформації від 4.4.І944 р. командиру поліції безпеки і СД повідомлялося із Рави-Руської:

"4.4.1944г. в местной службе стало известно, что вблизи деревни Бутыни 687 обойдена, окружена и заключена в мешок людьми УПА большая группа советских русских, около 60 человек. Русские засели в траншеи, так что людям УПА при недостатке тяжелого оружия стало невозможным уничтожить русских, даже взять в плен. Последние вступили в переговоры с людьми УПА с целью добиться свободного отхода, но люди УПА не пошли ни на какие условия и объяснили русским, что они будут расстреляны при любых условиях. Одновременно через связных было высказано мнение, что немецкие власти, особенно полиция, больше заинтересованы УПА, которая по той же линии, как и немцы, борется с советскими.. /Арх. спр. № 372, т.36, арк.73-75/.

В німецькому трофейному документі від 8.4.І944 р. зазначено, що до німецьких властей в Сокалі звернулися з пропозиціями представники УПА про те, що

«они готовы отдать себя в распоряжение немцев при следующих условиях:

I/ Им должна быть разрешена борьба против большевистских и польских банд.

2/ Им необходимы вооружение и боеприпасы для приблизительно 4000 чел., которые им должен был поставить вермахт. Их силы составляют сейчас около 800 человек, вооруженных карабинами... Командиры банд сообщили, что они уже уничтожили группу в 30 человек и захватили много советских русских агентов, некоторых из них ликвидировали..." /Арх. спр. № 372, т.36, арк.99-101/.

У документі від 8.4.1944 р. повідомляється, що штурмбанфюрер СС Шлиптц І-Ц /розвідвідділу/ бойової групи інформував командування про те, що він

"... из-за потребности расширения сети связистов вступил в связь с малыми группами - бандитами УПА, чтобы использовать их против советских банд и Красной Армии в разведке и диверсионных группах, первые попытки сопровождались успехом... В общем, выдано с ведома служб вермахта 70-80 винтовок, 4 пулемета и около 10000 патронов..." /Арх. спр. № 372, т.36, арк.И8-П9. Переклад документа віддрукований російською мовою/.

У документі - "кратком докладе о переговорах между офицерами УПА, организацией "Адлер" с одной стороны и оберлейтенантом Пютцер - с другой" повідомлялося, що 6.4.І944 р. під час переговорів

"... с украинской стороны присутствовали высший украинский командир, которому среди других подчинены группы Бобрика, Перемышль, Полюканы, Бжезаны, Подьясы и другие лица УПА /9 человек/. Переговоры касались возможности сотрудничества и совместной борьбы против польских и большевистских банд и очень бы приветствовали, если бы с немецкой стороны, как например, в районе Вислое, в их распоряжение были даны тяжелые орудия. О деятельности банд в районе Злочев-Бобрика-Подьясы - они сообщили о еврейской банде в Свирце, о польской банде в Висине и о русской банде в районе Подьясы..." /Арх.спр.№ 372, т.36, арк.120-124. Переклад документа віддрукований російською мовою/.

У квітні 1944 року на ім’я Головнокомандуючого німецької армії в Галичині надійшов лист від командира групи української повстанської армії "Охріма" з пропозицією "боротися проти більшовиків і звільняти область від Червоної армії". Ставився ряд умов, зокрема

"... об освобождении из тюрьмы и возвращений на родину вождя украинцев и руководителя украинских организаций /ОУН/ Степана Бандеры и всех политических заключенных..., ...немецкие части поставляют согласно указаний их командования со своих складов для вооружения частей УПА: 10000 пулеметных лент, к ним 250.000 патронов, 200 скорострельных ружей марки "Кольт", к каждому по 4 диска патронов, 20 полевых орудий, 30 гранатометов марки "Штокезнор", 10 зенитных пушек, 500 большевистских "финок" или немецких пулеметов-пистолетов, 500 бельгийских пистолетов, 10.000 гранат,100 мин и известное число снарядов для орудий и патронов для пистолетов...

Немецкие войска, управление и полиция не мешают нам в борьбе с элементами, которые сотрудничают или хотят сотрудничать с большевиками".

/Арх. спр. № 372, т.36, арк.127-138. Документ віддрукований російською мовою/.

В інформації від 29.04.1944 р. повідомляється про зустріч 29 квітня представників німецького командування" с вожаками банди УПА", в ході якої вони

"заявили о своем намерении постепенно отдать в распоряжение немцев членов УПА силой до одного батальона, которые, будучи снабжены заданиями немцев, могли бы про¬никать за линию советского-русского фронта. Там, прежде всего, должны были бы эти люди саботировать советско-русское снабжение фронта, уничтожать уполномоченных НКВД и вести разведывательную деятельность для немецкого Вермахта. Для последней цели УПА предоставит несколько приспособленных для этой цели радистов. Они поставили условия, чтобы отданные... в распоряжение немцев люди из УПА были вооружены немцами и снабжены радиоустановками..." /Арх. спр. № 372, т.36, арк.173-174. Документ віддрукований російською мовою/.

У трофейному німецькому документі від 15 травня 1944 року, який був надісланий у Головне управління державної безпеки, а також в інші органи поліції і СД /в Берліні, Кракові, Львові/ повідомляється про зв’язки УПА з німецькою окупаційною владою і стверджується:

"... со стороны УПА не предпринимается чего-либо против рейсхдейче ... у них с немцами общий враг - большевизм. Они успешно борются с ним за советской линией фронта... Находившиеся в лесах части УПА препятствуют высадке большевистских парашютных десантов за немецкой линией фронта. УПА громит также большевистские банды..."

/Арх. спр. № 372, т.36, арк.229-244. Переклад документа віддрукований російською мовою/.

В німецькому трофейному документі від І.УІ.1944 р. також повідомляється про попередні переговори між "двома вожаками УПА" і представниками поліції безпеки в Раві-Руській, де було зазначено:

11І. УПА требует немедленного прекращения действий против УПА и ее подразделений.

а/ УПА обязуется передавать полиции безопасности всех русских, равно как и других вражеских парашютистов.

б/ УПА обязуется немедленно доставлять полиции безопасности все русские секретные шифры.

в/ УПА обязуется немедленно сообщать полиции безопасности относительно стоянки или постоянного место прибывания русских или польских банд и бороться с этими бандами совместно с немецким вермахтом или полицейскими подразделениями.

г/ Общий обмен пленными между УПА и полицией безопасности, за исключением лиц, не принадлежащих к УПА.

д/ УПА обязуется выдавать полиции безопасности всех дезертиров немецкого вермахта, членов СС и стрелковой дивизии СС-Галиция.

е/ УПА требует выдачи украинских агентов, действующих против УПА и передают их русским или польским бандам.

ж/ УПА требует возвращения оружия, отобранного у пленных членов УПА при их задержании.

2. В будущем УПА требует возмещения за оружие и боеприпасы, потерянные ими в совместной борьбе против русских или польских банд...

5. УПА и полиция безопасности обязуется соблюдать в строгой тайне все сведения о переговорах..."

/Арх. спр. № 372, т.36, арк.256-259. Переклад докумен¬та також віддрукований російською мовою/.

Про факти співробітництва з УПА у спільній боротьбі проти Червоної Армії і радянських партизан дав свідчення в 1946 р. на попередньому слідстві і в суді Лацарек Ю.Ф., який в період окупації України займав посаду референта ІІ відділу угруповання "Південь". Зокрема, він показав, що за вказівкою командування під час переговорів

"...Мы пришли к соглашению о совместной борьбе с УПА против Советской власти, о снабжении УІЇА немцами оружием, деньгами и другим. Мы договорились, что из Львова и из Кракова будем направлять в УПА оружие, а Криницкий /один из руководителей УПА/ предложил его доставлять в Черный лес. В течение марта-апреля 1944 г. из Львова через своего подчиненного направил в Черный лес три раза по две груженных машины с оружием. Там было всего 15 тонн разного оружия... Приблизительное количество переданного УПА оружия с марта 1944 г. выражалось в 20000 с лишним экземпляров". /Арх.спр.№ 372, т.38, арк.318-340. У справі свідчення Лацарека віддруковані російською мовою/.

В архівних матеріалах містяться також інші численні документальні дані про факти співпраці УПА з німцями та про їх спільну збройну боротьбу проти Червоної Армії і радянських партизан.

Факти співпраці з німцями підтверджують також документи УПА. Так, в "Надзвичайному звіті" від 14.03.1944 р. зазначалося:

"Курінь УПА стаціонував в с.Черниця /Брідщина/.

Почались переговори... що німці не будуть стріляти до УПА, ні УПА до німців.

Німаки зараз видали 200 крісів, 2 міномети, 6 максимів, 20 лент, 2 легкі кулемети, 12 дисків, 32000 амуніції, карти.

Німці в двох повітах: Золочів і Броди заборонили української поліції та всім своїм частинам зачіпати наші відділи та стріляти до них, якщо вони проходитимуть. /Арх. спр. № 376, т.66, арк.244/.

Подібні угоди укладалися також з представниками військових влад і спецслужб Румунії і Угорщини, союзників Німеччини. Як повідомлялось НКДБ УРСР Наркому іноземних справ УССР і Наркомату безпеки СРСР 3 січня 1946 р., Центральний Провід ОУН в жовтні 1943 р. через Семчишина і Павлишина-Лісовського зв’язався з керівниками румунського розвідувального центру в м.Одесі полковником Пержу і капітаном Аргіром. В ході переговорів була досягнута домовленість, що ОУН не буде вести роботи проти Румунії, а румуни погодились звільнити з в’язниці арештованих оунівців і надати допомогу УПА зброєю, боєприпасами і обмундируванням.

25 грудня 1943 р. в с.Дермане Мізоцького району Рівненської області відбулись переговори між делегацією ОУН на чолі з членом Центрального Проводу Логушем Омеляном і представниками командування угорської окупаційної армії. Угорці зобов'язались не чинити перепон УПА і допомагати їй зброєю, а оунівці обіцяли не проводити операцій проти мадярів і надавати їм всебічну допомогу. Потім представники ОУН літаком були доставлені в Угорщину, де мали зустріч з начальником угорського Генштабу та рядом офіцерів вищого командного складу. В результаті була досягнута домовленність про сумісні дії проти СРСР, за що мадяри зобов'язались надати при необхідності можливість емігрувати керівникам ОУН в Угорщину. /Арх. спр. № 372, том 35, арк.73-76/.

З початком відступу німецьких військ з території західноукраїнських земель ОУН-УПА почали підготовку збройних формувань для диверсійної, терористичної і повстанської діяльності, створенню баз для зберігання продуктів харчування, одежі, зброї і боєприпасів, знищення партійних і радянських органів, командного складу Червоної Армії, працівників НКВС і міліції, ліквідації колгоспів і протидії мобілізації до лав Червоної Армії.

Окончание справки здесь

Источник: http://road2life.in.ua/publ/3-1-0-169